Баштечківська сільська рада

Відповідно до п.п.3 п.б ч.1 ст.38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та з метою утвердження в Україні ідеалів свободи й демократії, 19 січня 2020 року в Баштечківській об’єднаній територіальній громаді відзначатиметься 365-річниця Дрижипільської битви, котра стала символом героїзму для Українського народу в боротьбі за свободу та незалежність, а також віддання належної поваги і шани відвазі й мужності козаків, які взимку 1655 року постали на захист своїх побратимів. Козацьким військом командував Богдан Хмельницький і полковники Мартин Пушкар, Іван Богун й інші, московітами керували боярин Василь Борисович Шеремєтьєв і Федір Васильович Бутурлін. Річпосполитським військом командували великий гетьман коронний Станіслав «Ревера» Потоцький і гетьман польний Станіслав Лянцкоронський, а також Стефан Чарнецький, союзними Речі Посполитій кримцями командував хан Мехмед IV Гірей, власне татарськими загонами під Охматовим керував Менглі-Гірей, а також Камамбет-мурза, Ак-мурза та Карач-мурза.
10.01.1655 польська армія і загони татар взяли в облогу Умань. Місто обороняв козацький полк Івана Богуна. На допомогу оточеним в Умані з-під Білої Церкви виступило 70-тисячне українське військо під командуванням Б.Хмельницького і московські частини (20 тисячна армія, за іншими даними 6 тисяч) на чолі з В.Шереметьєвим та В.Бутурліним. Головні сили воюючих зустрілися в долині річок Багва та Бурти під Охматовом.
1655 року на Дрижиполі при сильному морозі розпочалася жорстока битва. Польським частинам під командуванням коронного обозного С.Чарнецького вдалося прорвати оборону московських військ і захопити частину артилерії. Козаки встигли збудувати табір і відбити всі атаки ворога. Запекла битва тривала три дні. На полі бою з обох сторін загинуло близько 15 тисяч чоловік. Під час битви не раз відбувався рукопашний бій. Поле битви встеляли гори замерзлих трупів, які противники використовували замість окопів.
19 січня (29-го за старим стилем) 1655 року битва на лютому морозі тривала цілу ніч. Українська армія перейшла у наступ і завдавши польсько-татарським військам значних втрат, змусила їх відступити з Правобережної України за р. Буг.
Запекла й важка битва на полі, що «дрижало від холоду і вогню», міцно врізалася у пам’ять сучасників та їхніх нащадків (так, геть ман Мазепа 1697 р. у розмові з російським послом з гордістю згадував про свого дядька по матері, що загинув на Дрижиполі).
За радянських часів важка «нічийна» битва не була популярною, сьогодні ситуація дещо змінилася.
1995 р. на місці битви встановлено пам’ятний знак, річниці битви регулярно відзначаються козацькими організаціями, про що нерідко згадують ЗМІ.
Минуло 365 років, а ми знову змушені обороняти власну незалежність ціною людських життів, тому, керуючись п.8 ст.36, виконавчий комітет сільської ради

Додатки :