Хімік-токсиколог та автора книжки «Хімія повсякдення» Володимира Саркісяна, який понад 10 років свого життя присвятив судовій медицині, розповів про те, як потрібно діяти у випадку атаки хімічною зброєю.
Абсолютно очевидно, що виплекана російським генеральним штабом концепція блискавичної війни проти України зазнала поразки. Чим потужнішим стає опір українських Збройних Сил, тим більше зростає спокуса для російської верхівки вдатися до зброї масового ураження, щоб зламати нашу волю до спротиву. Притаманний загарбникові терористичний характер ведення боїв всупереч Гаазькій конвенції про закони і звичаї суходільної війни викликає сумніви щодо дотримання росією узятих нею на себе зобов’язань за договором “Про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення”. Здійснена у 2017 році у сирійській провінції Ідліб повітряна атака, під час якої проти мирного населення Хан-Шейхуна був застосований зарин, свідчить про те, що заяви президента Польщі Анджея Дуди і генсека НАТО Єнса Столтенберга про ймовірний напад ВКС рф хімічною зброєю на театрі російсько-української війни обґрунтовані. Так, російська федерація, попри декларовану нею заяву про повне знищення і відмову від хімічної зброї, має доступ принаймні до арсеналів Асада, які контролює у Сирії. Ба більше, гарантувати нині правдивість російських заяв навряд чи зголоситься навіть путінська маріонетка Лукашенко. Отже, небезпекою застосування Росією бойових отруйних речовин не варто нехтувати.
Бойові отруйні речовини (БОР) являють собою синтетичні сильнодіючі отрути широкого спектру факторів і шляхів ураження.
- нервово-паралітичні БОР блокують адреналінові і ацетилхолінові рецептори, відповідальні за передачу сигналів нервової системи.
- задушливі — впливають на ферментативні процеси газообміну і викликають набряк легень.
- шкірно-наривні — вражають поверхню тіла і слизових оболонок, спричиняючи некрози і смерть від отруєнь продуктами розкладання тканин.
- психохімічні ОР викликають розлади вищої нервової діяльності аж до повної втрати когнітивних здібностей.
загальноотруйні, зокрема ціаніди, унеможливлюють клітинне дихання, а подразливі (їх ще називають ірритантами) внаслідок опіків слизових оболонок і дихальних шляхів спричиняють больовий шок, аж до смерті отруєних.
Звісно, шкірно-наривні отрути також заподіюють задуху, психохімічні викликають судоми і паралічі, а задушливі мають загальнотоксичну дію. Поділ на класи є доволі умовним і визначає необхідні засоби захисту від хімічної атаки тим чи іншим трунком.
Скажімо, для захисту від речовин задушливої, подразливої, загальноотруйної чи психохімічної дії цілком достатньо протигазу. Натомість, застосування ворогом ОР нервово-паралітичної та шкірно-наривної дії потребують одягання костюму хімічного захисту.
Для цивільного населення цей поділ практичної цінності не має.
Засоби доставки бойових отруйних речовин також не відрізняються від таких для звичайної вибухівки: авіабомби, бойові частини балістичних, крилатих ракет, артилерійські снаряди, міни можуть нести компактний і легкий хімічний боєприпас. Такі системи стояли на озброєнні радянських військ і, вочевидь, залишилися на складах або можуть бути легко відновленими, на відміну від технічно складних ядерних зарядів.
Таким чином, атака хімічним боєприпасом цілком може бути замаскованою і статися під час звичайного артилерійського або повітряного нападу, розрізнити вибух хімічної та звичайної зброї цивільний навряд чи в змозі.
Хімічна зброя, так само як і ядерна чи бактеріологічна, є невибірковою. Головним чином від неї потерпає цивільне населення. Однак, на відміну від ядерної, певні та доволі прості РЕКОМЕНДАЦІЇ можуть значно знизити ефект від її застосування.
Не нехтуйте попередженнями про повітряні тривоги.
Сигнал хімічної тривоги дещо відрізняється від сигналу “Повітряна тривога”, до якого ми, на жаль, вже звикли. Про хімічну загрозу повідомляють чередуванням довгого і короткого звуку сирени. Сповіщення про неї дублюють по радіо і у телеграм-чатах. Вона може бути оголошена після сигналу про повітряну тривогу і початку бомбардування.
Штатні бомбосховища обладнані колективними системами фільтрації повітря, а у разі необхідності там можна отримати і протигаз.
Станції метрополітену обладнані тепловими завісами, які відсікають протяги з поверхні, відповідно і унеможливлюють проникнення отруйних речовин на горизонти перонів. Там так само можна отримати і засоби індивідуального захисту, і інструкції щодо поведінки під час хімічної атаки, і невідкладну медичну допомогу.
Навіть ваша власна квартира може стати більш-менш надійним прихистком від хімічної зброї масового ураження.
- Не зловживайте провітрюванням оселі, зокрема під час і одразу після авіанальотів чи обстрілів. Пластикові вікна вельми ефективні для ізоляції від отруєного середовища. Заздалегідь подбайте про те, щоб мінімізувати протяги у тому місці, де ви перебуваєте під час повітряних тривог.
- Тримайте у місці свого постійного сховища запаси питної води їжі і ліків на дві доби, кілька пар гумових рукавичок, елементарних засобів гігієни та змінного одягу ретельно упакованими у плівку.
- Якщо хімічна тривога заскочила на вас на відкритій місцевості, спробуйте негайно знайти прихисток у найближчому приміщенні або в автомобілі з піднятими вікнами.
Відчуваючи бодай натяк на незвичний запах, не гайте часу на те, щоб його проаналізувати і не принюхуйтеся — ви встигнете це зробити пізніше, пригадуючи свої враження. Тяжкість отруєння залежить не лише від концентрації отрути, а й від експозиції, тобто часу впливу трунку на організм. Чим більше вдихів отруйного повітря ви зробите, тим більше шансів отримати тяжкі отруєння.
Негайно одягніть окуляри, якщо ви їх носите. Пересувайтеся швидко, але не біжіть, не прискорюйте дихання. Не намагайтеся дихати глибше, якщо ви відчули стиснення в грудях, брак повітря. Навіть після завершення атаки, не повертайтеся до зараженої зони, намагайтеся не торкатися голіруч поверхонь та власного одягу. Зверніться до першого-ліпшого правоохоронця або працівника ДСНС по допомогу.
Не покладайтеся на аматорські рекомендації: ані маски, ані респіратори, навіть просочені будь-якими реагентами, не захищають від БОР.
Не виходьте на вулицю одразу після завершення обстрілу, якщо відбулася атака хімічною зброєю, навіть якщо ви прийняли певні міри перестороги, адже ви не маєте навичок пересування по зараженій місцевості.
Стійкість більшості бойових отрут сягає кільканадцяти годин, і ви ризикуєте отримати ураження. Дочекайтеся рятувальників ДСНС або сповіщення про те, що хімічна загроза минула та про безпечні шляхи евакуації.
Зауважте, що принаймні половина бойових отруйних речовин має так званий латентний період дії — проміжок часу між ураженням і проявом симптомів. Залежно від отриманої вами дози, цей період може сягати годин. Тому, якщо ви під час хімічної тривоги відчували будь-який підозрілий запах, або впевнені у тому, що потрапили у заражену ОР зону, негайно зверніться по допомогу до першого-ліпшого рятувальника ДСНС, правоохоронця, військовослужбовця або лікаря.
Про всяк випадок, наведу притаманні деяким бойовим отрутам ЗАПАХИ:
цибулі, часнику, хрону, гірчиці, риби — іприти;
журавця (герані) — люїзит, нітритний іприт;
фруктовий — дифенілхлорарсин, хлорацетофенон, тетраетилсвинець;
гіркого мигдалю — дифенілціанарсин, CA (бромбензилціанід), хлортрифторид, синильна кислота;
прілого сіна, трави, ботви — фосген, хлорпікрин;
перцю — СS (хлорбензальмалонодинітрил).
Нервово-паралітичні БОР також мають власні запахи, втім, вони спричиняють тяжкі отруєння вже у концентраціях, надто малих для того, щоб розпізнати їх на нюх. Більшість БОР зазвичай використовують у суміші з іншими отрутами та з бензином, авіапальним чи гасом, отже основним запахом, скоріш за все, буде запах нафтопродуктів.
Активність БОР сильно залежить від погодних умов — температури довкілля, вітру, вологи повітря. За умов низьких температур, вони втрачають свою ефективність. Натомість, зимовий одяг слугує непоганим захистом від потрапляння крапель отрут на шкіру.
Загалом, ймовірність масованої авіаційної чи ракетної атаки на українські міста невпинно зменшується завдяки нашій авіації та ППО, які суттєво прорідили ряди ворожих пілотів, і жорстким санкціям наших союзників, які взяли у тісні лещата економічні і технічні спроможності росіян поповнити запаси ракетної та авіаційної зброї.
