ЯСТРЕМСЬКИЙ Віктор (с. Охматів)

Народився 6 лютого 1972 року в м. Жашків закінчив Жашківську школу №2. Закінчив Уманське ПТУ №9 слюсар механізації .

Був одружений та мав двох дітей.

У січні 2015 року був призваний в Десну захищати рідну Батьківщину.

Загинув 17 вересня 2015 року.

___________________________________________________

ДЗЮБА Володимир  (с. Охматів)

Народився 3 квітня 1973 року. Закінчив Воронянську загальноосвітню школу.

Після закінчення навчання працював У ТОВ Єдність трактористом.

Був одружений, мав сина.

2015 році був призваний до захисту країни від окупанта.

Трагічно загинув 28 липня 2016 року в районі с. Тарасівка Донецької області.

___________________________________________________

НОВОСІЛЕЦЬКИЙ Олександр  (с. Побійна)

Народився 6  грудня 1980 року в м.Ватутіне Звенигородського р-ну Черкаської області. До 1991 року проживав з батьками  в м.Надим Тюменської області. З 1991 року переїхав в с.Побійна, де пішов навчатись  в місцеву школу. Після закінчення школи навчався в ДСАФ. У 1998 році був призваний  на строкову службу  до лав ЗСУ, служив в 95 ОДШБр на Житомирщині. У 2000 році прийшов з армії і в цьому ж році одружився з Людмилою Федорівною.  В шлюбі народилось  6 дітей.

На початку війни пішов добровольцем захищати Батьківщину. Був направлений  у в/ч  А 4053 на посаду водія. Загинув 17 квітня 2022 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області  у віці 41 рік.

___________________________________________________

САДЛІВСЬКИЙ Руслан (с. Нагірна)

Народився 05  липня 1982 року в с.Нагірна Жашківського району Черкаської області. Навчався в Нагірняській школі . Тут пройшло його дитинство та юність.

В 2000 році був призваний на строкову службу  до лав ЗСУ,служив у внутрішніх військах. В 2002 році повернувся зі служби в рідне село і в цьому ж році одружився  з Оленою Володимирівною .В шлюбі народилось 2 дітей : син – Максим 2003 р.н, син – Нікіта, 2015р.н.

25 лютого 2022 року був мобілізований і призваний на військову службу і був направлений у в/ч А  0409 на посаду стрілець-санітар.

Загинув 12  червня  2022 року  в селищі Новолуганське Донецької області  у віці  39 років.

_________________________________________________

МИГАЛКО Олексій (с. Охматів)

Народився і зростав в с. Вороне. Після закінчення школи отримав технічну освіту, пройшов службу в армії, певний час працював у ПСП «Відродження».

Переїхав жити до Охматова. До повномасштабної війни працював кочегаром у місцевій гімназії, а вдома поринав в іншу роботу. Тримав пасіку, вирощував різні сорти смородини, малини та інших ягід.

24 лютого вирушив до військомату, щоб стати захисником рідного краю. Спочатку він був зачислений до роти територіальної охорони, а в травні – мобілізований до Збройних Сил України з відправкою у район бойових дій на схід України.

У свої 43 роки мав багато планів та клята війна їх зруйнувала. Напівсиротами залишились четверо діток.

Загинув стрілець кулеметного взводу окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців 18 липня 2022 в Бахмутському районі, що на Донеччині, під час ворожого мінометного обстрілу бойових позицій підрозділу.

___________________________________________________

ВОЛИЦЬКИЙ Віталій (с. Тинівка)

Народився  Віталій Сергійович 19 лютого 1993 року в селі Тинівка в багатодітній родині. Після закінчення місцевої школи здобув вищу освіту в Київському інституті бізнесу і технологій. Працював інкасатором в одній із банківських установ у місті Вінниця. Там зустрів своє кохання.

З початку повномасштабної війни Віталій вирушив до військомату зі своїм найкращим другом. Був мобілізований, воював на Чернігівщині, в Ірпені, а потім в Харківській області. Згодом був переведений у підрозділ, що виконував бойові завдання на Донеччині. Загинув старший солдат 22 серпня 2022 року неподалік одного із селищ Покровського району Донецької області під час бойового зіткнення з противником.

_________________________________________________

КРАВЧЕНКО Сергій (с. Охматів)

Народився Сергій 8 вересня 1981 року в селі Охматів. Тут були його перші кроки, звідси пролягли дороги долі. Девять років навчався в Охматійській школі, потім закінчив одинацятирічну школу в селі Сорокотяга. Здобув спеціальність слюсара і водія в Жашківському профтехучилищі. Строкову службу пройшов у прикордонних військах. Певний час працював у місцевому сільгосппідприємстві різноробочим, а згодом – у Києві охоронником в одній з приватних компаній, потім знову робітником у ТОВ «Єдність».

З особистим життям Сергієві не дуже пощастило, та за певний час до війни його серце знайшло свою долю. Дуже радів, що тепер має має сім’ю, дітей, котрі називали його татком, кохану дружину.  Та зненацька увірвалось лихо. Коли розпочалась війна, Сергій з молодшим братом в перший день поїхали до Жашкова у військомат. Вони впевнено вирішили захищати країну від рашистського зла.

Життя солдата обірвалось 24 вересня 2022 року. Він служив стрільцем-помічником гранатометника охорони взводу, котрий брав участь у стриманні російського натиску в напрямку міста Дніпро.

__________________________________________________

НАЗАРОВ Андрій (с. Нагірна)

Андрій народився 17 липня 1985 року. На той час сімя проживала в Казахстані, а згодом переїхали в село Нагірна, де хлопчик зростав, навчався. Після закінчення школи здобув профтехосвіту. Працював на різних роботах, а згодом військова служба стала одним з його покликань. З 2015 року мобілізований до Збройних Сил України, а з 2018 – пішов на службу за контрактом у війська Морської піхоти. Був зарахований до оперативного резерву першої черги.

Так склались життєві обставини, що найріднішою людиною у Андрія була лише  бабуся, про яку турбувався з особливим теплом.

Був у числі тих, хто першим прийшов до військового комісаріату тривожного лютневого ранку з бажанням зі зброєю в руках боротись з російським кривавим злом. Одразу вирушив на передову. Воював у військах реактивної  артилерії. Так став старшим навідником гранатометного відділення одного із штурмових батальйонів, котрі виконували надскладні бойові завдання.

Загинув старший солдат 19 грудня 2022 року під час танкового обстрілу поблизу одного з окупованих ворогом містечок на Донеччині.

__________________________________________________

БОНДАРЕНКО Роман  (с. Тинівка)

Бондаренко Роман Миколайович народився в селі Тинівка, навчався в місцевій школі, яку закінчив у 1992 році. Після закінчення, навчався в ДОСААФі на шофера.

Пройшов службу в армії потім став працювати радіомеханіком у Тинівці і Павлівці, загалом де лише не працював: будівельником, трактористом у Агровільд -Агро, сторожем, кочегаром у дитячому садочку, останніми роками до початку повномасштабної війни працював механізатором у ПСП Добробут.

Одружений , дружина Тамара і три доньки Яна, Євгенія та Лілія.

24 серпня 2022 року вирушив на захист України. Служив оператором протитанкового відділення однієї з військових частин, котра виконувала бойові завдання на передовій.

Загинув під час пекельного бою з російськими загарбниками на Донеччині 22.12.2022 р.

__________________________________________________

ГУРТОВИЙ Сергій  (с. Павлівка)

Народився 24 липня 1980 року в селі Павлівка Жашківського району Черкаської області, тут жив, навчався та закінчив місцеву школу. Після закінчення школи пройшов службу в Національній Гвардії України. Після закінчення служби вирішив стати правоохоронцем. Закінчив Національну  академію МВС, далі працював у силових структурах Києва. Був одружений мав доньку.

До початку повномасштабної війни працював у службі безпеки компанії «Асканія Груп».

В лютому 2022 року в числі перших взяв до рук зброю, щоб захищати Україну заради щасливого майбутнього життя дітей, заради миру.

Молодший лейтенант брав участь у боях під Києвом, Харковом, Запоріжжям. Очолював елітний підрозділ в окремому загоні спеціального призначення Збройних Сил України.

Але… на жаль,12 лютого 2023 року один із боїв на Донеччині для мужнього Героя став останнім.

___________________________________________________

ПАНАСЮК Олег (с. Павлівка)

Олег народився 3 травня 1988 року в селі Павлівка. Тут пройшли його дитинство та юність.  Тут залишив  добрий спогад своєю працею і вмінням прийти на допомогу, але міг би набагато більше…

Став на захист країни добровольцем. У березні 2023 року пройшов базову військову підготовку у Польщі. У квітні був зарахований до одного з підрозділів ЗСУ, який виконував бойові завдання на Донеччині.

Життя Героя обірвалось у перший день весни, яку він так чекав, яку мріяв побачити квітучою біля батьківської хати.

___________________________________________________

ЗБОРОВСЬКИЙ Олександр (с. Побійна)

23.09.1994-27.02.2024

Народився  23.09.1994 року в с.Побійна. Тут пройшло його дитинство, юність. Був призваний на строкову службу. Після служби повернувся в рідне село. Неодружений, працював на різних роботах. Був мобілізований і призваний  в ЗСУ. Загинув 27.02.2024 року в с.Синьківка Куп’янського району Харківської області у віці 29 років . Залишились батьки: батько – Петро Михайлович, 1951 р.н. та мати – Людмила Михайлівна, 1955 р.н., брати  та сестра.

___________________________________________________

САМОХВАЛОВ Володимир (с. Охматів)

02.07.1979-09.08.2024

Відійшов у вічність в наслідок невиліковної хвороби.

___________________________________________________

АНТОНЕНКО Володимир (с. Нагірна)

14.11.1972-22.09.2024

Володимир Антоненко народився 14 листопада 1972 року в с. Любарка Бориспільського району , що на Київщині. До села Нагірна переїхав 1996 році.Працював у господарстві “Прогрес”, робітником на млині, в олійній, згодом- оператором газових котелень, завгоспом у місцевій школі. Останнім місцем роботи було ТОВ “Ясен Світ”.

Створив сім’ю, з дружиною виховували двох дочок. Всі в селі знали Антоненка, як людину добру, щиру, безвідмовну, коли щось потрібно допомогти.

На весні цього року Володимир Антоненко був мобілізований до Збройних Сил України.Сумлінно виконував військовий обов’язок, турбувався про побратимів, особливо про молодших, батьківською опікою. Він завжди налаштовував, що треба вірити в силу добра і будувати плани на майбутнє, линучи думками до рідних, до своєї домівки.

Та полум’я війни спопелило долю мужнього захисника. Володимир Антоненко загинув 22 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання.  Він боронив Україну від окупантів, щоб у рідному селі, в державі запанував мир, щоб ніхто не знав сліз болю втрат. А цього болю зазнала його родина, найдорожчі його серцю люди.