Система запобігання та протидії насильству охоплює заходи, які включають виявлення, профілактику та реакцію на всі види насильства, зокрема домашнє, гендерне та насильство над дітьми, а також інші агресивні дії.
Протидія насильству є одним із ключових напрямків роботи Міністерства соціальної політики, сім”ї та єдності. Проєкти Міністерства направлені на створення безпечного середовища для всіх громадян, де кожен має право на життя без насильства.
Домашнє насильство — це серйозна соціальна проблема, яка впливає на багато сімей і негативно позначається на фізичному, психологічному та емоційному здоров’ї постраждалих. Це явище має різні форми і може проявлятися в домашньому середовищі, тому для його запобігання та реагування потрібен комплексний підхід.
Від насильства можуть страждати всі члени родини, але найвразливіші — це діти, літні люди, особи з інвалідністю, а також жінки, які часто є вразливими через загрозу фізичної сили та економічну залежність від своїх партнерів.
Уряд України приділяє особливу увагу імплементації Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція), акцентуючи на її реалізації на законодавчому та інституційному рівнях.
Стамбульська конвенція є важливим міжнародним договором, ухваленим у Стамбулі 11 травня 2011 року. Цей документ має на меті захист жінок від усіх форм насильства, а також запобігання, переслідування та ліквідацію насильства щодо жінок і домашнього насильства. Основні аспекти Стамбульської конвенції:
Превенція насильства: Конвенція зобов’язує держави-учасниці впроваджувати заходи для запобігання насильству, зокрема через освіту, підвищення обізнаності суспільства та тренінги для спеціалістів, що працюють із постраждалими.
Захист постраждалих: Документ вимагає створення ефективних механізмів захисту жертв насильства, включаючи доступ до притулків, гарячих ліній і служб підтримки.
Переслідування злочинців: Конвенція зобов’язує держави забезпечити відповідальність винних осіб за вчинені акти насильства. Це включає криміналізацію насильства, сексуального насильства, переслідування, примусового шлюбу, каліцтва жіночих статевих органів, примусових абортів і стерилізації.
Комплексний підхід: Документ вимагає від держав міжвідомчої співпраці для координації заходів щодо запобігання насильству і допомоги постраждалим, а також включення громадських і жіночих організацій у цей процес.
Гендерно зумовлене насильство є одним із найбільш поширених порушень прав людини у світі та в Україні. Його причиною є системна нерівність між жінками та чоловіками, а також закріплені у суспільстві стереотипи та дискримінаційні практики.
Визначення та форми прояву
Відповідно до міжнародних та національних нормативно-правових актів, гендерно зумовлене насильство може набувати різних форм, зокрема:
-
фізичне насильство – завдання тілесних ушкоджень, застосування сили;
-
сексуальне насильство – примус до статевих актів, сексуальні домагання, переслідування;
-
психологічне насильство – приниження, залякування, обмеження у спілкуванні;
-
економічне насильство – позбавлення матеріальних ресурсів, заборона працювати чи навчатися.
Масштаби проблеми
За статистичними даними, значна кількість випадків гендерно зумовленого насильства залишається латентною через небажання постраждалих звертатися по допомогу. Це ускладнює ефективне реагування та формування державної політики у сфері протидії насильству.
Механізми протидії
Держава здійснює комплекс заходів щодо запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству, зокрема:
-
удосконалення законодавчої бази та приведення її у відповідність до міжнародних стандартів;
-
розвиток мережі спеціалізованих служб підтримки постраждалих (притулків, кризових кімнат, гарячих ліній);
-
забезпечення доступу до безоплатної правової допомоги та психологічної підтримки;
-
проведення інформаційних кампаній, спрямованих на підвищення рівня обізнаності населення.
Контакти для отримання допомоги
-
Національна гаряча лінія з питань запобігання домашньому насильству: 15-47 (цілодобово, безкоштовно);
-
Поліція України: 102;
-
Урядовий контактний центр: 1545;
-
регіональні центри соціальних служб та спеціалізовані установи підтримки.
