13 квітня 2014 року український уряд оголосив початок Антитерористичної операції (АТО) на сході України. У зв’язку з активізацією сепаратистських рухів та вторгнення російських військ на Донбас Україна була змушена дати відповідь на московську агресію. Розпочалася операція вже після початку гібридної окупаційної російсько-української війни. А саме після окупації Криму та захоплення Слов’янська і Краматорська. Навесні 2014 року українці, небайдужі до майбутнього своєї Батьківщини, об’єднувались у добровольчі батальйони, вступали до лав ЗСУ чи НГУ, починали займатися волонтерством задля підтримки армії.
Влада обіцяла, що АТО закінчиться за лічені дні чи місяці. Втім, операція під різними назвами триває вже 7 років і досі на офіційному рівні не називається війною. За цей час згідно з офіційними даними на Донбасі загинуло 4177 українських захисників, кілька десятків тисяч отримали поранення. Також за ці роки українська влада близько десяти разів марно намагалась припинити вогонь. Кожне таке перемир’я лише демонструвало справжнє обличчя ворога, з яким нема про що домовлятись і який завжди порушуватиме всі можливі угоди.
Останнім часом ситуація на фронті та на кордоні з Росією стає все більш напруженою. Зростає ймовірність ескалації воєнного конфлікту. Проте після 2014 року ми знаємо, що Україну є кому захищати. За офіційними даними за минулих 7 років в нас з’явилося 400 тис. учасників бойових дій на Донбасі. Тобто людей з військовим досвідом. Також українська армія під час російсько-української війни зросла кількісно і покращилась якісно. До того ж за час війни виросли нові покоління патріотів, націоналістів і захисників, які готові дати відсіч ворогу.
Ми сильні! Ми віримо в українську перемогу!
